ДУМА ПРО ОВЕРКА

Доля не цукерка,

Є жахливі миті –

Парубок Оверко

Жив собі на світі.

У просторій хаті

Жив би собі гоже,

Та не дали кляті

Москалі ворожі.

Пробирався гаєм

До дівчини нишком,

А в дівчини Галі

Вже москаль у ліжку.

Примостилось суче,

Аж слину ковтає!

Та й дівчину мучить –

Пушкіна читає.

Спохмурнів хлопчина,

Тільки й крикнув: “Кате!”

Та й пішов під тином,

Став скарбів шукати.

Риє, аж посинів,

Вирив, збивши пальці,

А в порожній скрині –

Екскремент москальський.

Серцем напівмертвий

Від ганьби та болю,

В Африку Оверко

Втік з лихої долі.

А в країні дальній,

Боже ж ти мій милий!

Москалі на пальмах,

Мов оті горили...

Зараз у лікарні

Хлопцю колють дози,

Щоб картин примарних

Міг позбутись мозок.

Лікар капловухий

Так сказав: “Юначе,

Зранку пить сивуху –

Ще й не те побачиш”.

Отаке то, браття!

Мав Оверко силу,

Та його прокляті

Москалі згубили.